Два гарнючих дні у Львові...)

    Вирішив я поїхати до своєї Ілони в гості - в улюблений Львів.  Взяв білет на рейковий поїзд, встав в 5 ранку і повалив на вокзал. Завдяки пунктуальному таксисту, я приїхав на ЖД за пів години до поїзда. Було реально холодно. Нарешті привалив мій залізний друг, я перекурив по бистрячку і почав пакуватись.

Місце в вагоні мені попалося саме кончене((( Напроти мене сидів якісь жирний мужик і читав газету, його коліна вперлися в мої і мене це дуже напрягало (хто їздив рейковим - мене зрозуміє))). Я прикинув , що прийдеться терпіти коліна цього дядька дві з половиной години і мені стало дуже стрьомно( Вільних місць в вагоні не було (майже). Прийшла контрольорша я дав їй білета і поцікавився чи можна пересідати, сказала шо можна. Озирнувся і побачив біля дверей вагона два вільних місця, перескочив через мужика з колінами і побіг туди... Сів зразу на два місця і почав думати про себе, який же я класний чувак!))) Витягнув нормально ноги, лежав собі попиваючи йогурт і слухав МРтришку, дрімав ще трохи...

   Роздуплився вже як підїзжали до Львова, йшов сніг. Набрав Ілону, сказав , що скоро буду і щоб виходила зустрічать. Заспаний Ілоник мене зустрів, постояли трохи пообнімалися і поїхали дивитися її хату. Подорозі купили собі сніданок в магазині . Райончик на якому вона знімала квартиру , нагадав мені наше Рівне. Ті самі бетонні коробки, сірі люди , супермаркети і тд. На хаті познайомився з іншими квартирантами, перекусили , поганяли чаї і вирішили їхати гуляти по Лембергу! Погода спаскудилась - мама не горюй! Сніг і страшний вітер змушували, нас забігати у секонди і магазини , щоб сховатись від завірюхи. Нарешті залізли в потрібну маршрутку... і вилізли з неї вже через хвилину! Людей було стільки, що я ледве тримався на ногах, а Ілона вчепившись в мою руку повісла на якомусь дядьку))) Кароч, вийшли й пересіли в замерзший, але зате, майже пустий трамвайчик!

Фуууххх)! От ми і у справжньому Львові, знайома архітектура і неперевершений колорит цього містечка, привели нас до тями і ми вперше дістали фотік Рамблєра (доречі дякую Рамблєр)) і почали фоткатись) Перекусили в Макдональдсі і рушили далі... Походили-покружляли людей подивились - себе показали (с). Далі була безуспішна спроба поселення у кончений готель "Львів". Закінчилося все тим , що купили ми газету оголошень і вирішили шукать собі квартиру де б ми в теплі перекентувалися і відпочили зрештою. Знайшли за 200 гривень дуже непогану квартирку, біля оперного театру. Знаходилась вона на вулиці Ляйнберга у старезному будинку, такому, як ми з Іло дуже любим). 

 

  Нас зустрів львівський вуйко Валєра, все показав-розказав і пішов. Квартирою ми не могли нарадуватися! Три прохідних кімнати, кухня , тєлік , гаряча вода - все що нам і треба було! Повалявшись годинки дві на дивані ми рушили гуляти далі. На вулиці було дуже не комфортно, але нам було пофіг, ми фоткались і просто насолоджувались вечірнім Львовом. Ілонка розповіла мені , що у місцевому генделику "Гасова Лямпа" - продається штука , яка дуже файно зігріває. Штука ця називалась - нафтівка, щось типу лікер+кава))). І ось ми на місці, чесно кажучи "ГЛ" мене вставила, ще у минулий раз , коли я був у Львові. Дядько який стоїть під кафе і пропонує всім потриматися за його гудзик, гвинтові сходи з світлофором, різноманітні люди - одним словом, я закохався в цю атмосферу з першого разу! Ми прошвирнулися по всім поверхам кафе, вільних місць не було(( Хотіли вже забиратися геть, але нас покликала офіціантка і сказала, що ми можемо присісти, на хвилин 40. Ми погодились! Зразу замовили дві нафтівки і "Шахтарську сковороду". Ковтнувши цього диво-напою, я відчув як тіло наповнюється теплом і стало так добре і затишно, що не передати словами. Наш час проминув так швидко, що ми й не встигли помітити. Окремими словами варто відмітити туалет! Не кожен день доводиться відливати у туалеті, де рубає на всю  "Led Zeppelin" , а стіни викрашені у чорний колір, над головою висить відро, а під ногами стелиться сигаретний дим))))

  Вийшовши з "ГЛ" з*явилась ідея зробити святкову вечерю, поїхали в супермаркет накупили їжі, пляшку вина і поїхали в свою тимчасову хату , на Ляйнберга 7. Відігрівшись у ванні, зготували все це діло, поїли і втомлені, але довольні заснули...

  Зранку я зробив грінки з вчорашнього хліба, і зварив в кастрюлі глінтвейн. Поснідали, я покурив і ми почали дуріть...фоткались , скакали на ліжках,  весело проводили час, бо знали...ггг  , що зараз прийдеться прибирать цей весь свинюшник))) 

  Прибравши все, пішли лазить по ЛеоЛьвЛем! Ілона показала свій інстік Франка - дуже гарний доречі. Купили мені білет за 17гривень на поїзд в17-00, але в мене чогось розболілась голова і я вирішив їхати назад рейковим. Поки йшли міняти білет, він дивним чином кудись зник - обрили все  - не знайшли!. Зате я собі взяв козирні місця - ті самі на яких їхав сюди зранку. Десь в 15-30 я вже сидів в вагоні і махав Ілоні рукою). Дорога пройшла під музику Сестрички Віки і Димної Суміші. Вийшовши з поїзда прозрів від того , що в Рівному в два рази холодніше , ніж у Львові. 

   Що сказати в кінці? Поїздка була особливою і важливою для мене. По перше небачив Ілону дуже довго , по друге відволікся від буденності і завалився в улюблене містечко! А що ще треба для щастя такаому пацанчіку як я?

Трохи фоток...